Ігор – інженер і до повномасштабної війни не займався виготовленням спецзасобів для саперів і військових. Тепер же вдосконалює засоби для розмінування, так звані «кішки» та «ялинки». Креслення безплатно віддає усім майстрам, які допомагають українським військовим.

Його товариш по цеху – бізнесмен з Харківщини. Через війну чоловік з родиною переїхав на Закарпаття і вже тут застосовує свої знання та навички для виготовлення бронежилетів. Олександр роками займався металами та їх обробкою, а тепер через свою компанію в Польщі зумів привезти в Україну балістичну сталь для бронежилетів. Тут її нарізають, додають армовану гуму, клей, кілька шарів спеціальної тканини – такий сендвіч після обробки стає бронепластиною.
Інженерний запал у чоловіків не згасає, як і бажання допомогти українській армії. Хоча ще до лютого ніхто з них не міг уявити, що доведеться розбиратися в елементах саперної справи чи проектувати і налагоджувати виробництво бронежилетів, закріплювати кулемети чи бронювати авто. Та саме внесок кожного українця й допоможе нам перемогти російських окупантів.